Оплата роботи у вихідні дні на час воєнного стану
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ( далі Закон), у період дії воєнного стану не застосовуються норми статей 71 — 73 Кодексу Законів про Працю України, а за ст. 14 Закону — призупинено дію ст. 44 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Чи є це категоричною забороною? Чи може підприємство самостійно прийняти рішення про оплату праці в подвійному розмірі у вихідний день?
Оплата праці
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановив додаткові правила на час війни. Так, у ч. 6 ст. 6 Закону зазначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), ч. 1 ст. 65, ч. 3 — 5 ст. 67 та ст. 71 — 73 (святкові і неробочі дні) КЗпП.
Отже, немає офіційних святкових та неробочих днів. Тож за правилами, встановленими зазначеним Законом, під час війни працівники мають працювати в понеділок 25 квітня 2022 р. з оплатою праці як у звичайний (не святковий) робочий день.
До війни ст. 72 КЗпП передбачала, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.В період воєнного стану роботодавець не має обов’язку надавати інший день відпочинку чи оплачувати у подвійному розмірі. Зберігається обов’язок оплачувати за тарифом. Поряд з цим роботодавець з власної ініціативи може надавати інший день відпочинку чи оплачувати у подвійному розмірі.
Законом №2136 не запроваджено жодних обмежень на оплату понаднормових годин працівникам — вони, як і раніше, оплачуються у подвійному розмірі.
Відрахування на користь профспілок
Також п. 2 ст. 14 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану тимчасово зупиняється дія ст. 44 Закону України«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» Зазначена стаття передбачає відрахування коштів первинній профспілці на культурно-масову, фізкультурну й оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері — за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.
Законодавством не заборонено проводити такі відрахування у добровільному порядку за наявності у роботодавців такої можливості.
Статтею 42 Закону про профспілки передбачено обов’язок роботодавця щодо створення умов діяльності профспілок. Зокрема, в ч. 4 цієї статті зазначено, що за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісяця й безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.
Отже, позаяк прямої заборони на утримання профвнесків із зарплати працівника на час воєнного стану Законом №2136 не передбачено, то роботодавець і надалі утримує їх, допоки працівник не подасть заяву про припинення таких відрахувань. Слід звернути увагу на зазначені норми Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», так як деякі профспілки в сфері освіти і відповідно керівники закладів освіти Вижницького району не мають заяв працівників на утримання із заробітної плати профспілкових внесків працівників.
Головний державний інспектор відділу
за додержанням законодавства про працю,
зайнятість та інших нормативно правових актів
Управління Держпраці у Чернівецькій області Юрій Колодченко
