Служба у справах дітей

Усиновлення – це прийняття дитини в сім’ю на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282  СК України. Усиновлення є пріоритетною формою влаштування дитини, що передбачає побудову постійних і стабільних відносин між дитиною і батьками. Усиновлювачі стають повноправними батьками дитини, з усіма правами та обов’язками, як між біологічними батьками  та дітьми.

Прийомна сім’я (ПС) – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У разі утворення прийомної сім’ї, прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу, за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов (належного стану житлового приміщення, необхідної житлової площі, належного санітарного стану, наявності необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку, наявності умов для проживання, виховання та розвитку дитини).

Для роботи патронатними вихователями служба у справах дітей Вижницької міської ради шукає сім’ї, які готові поділитися сімейним теплом з дітьми, що мають ризик залишитися без батьківського піклування та потребують тимчасової підтримки.

Опіка та піклування - це сімейна форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в сім'ю з метою забезпечення виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав, чи з інших причин, залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Опікун чи піклувальник - є законним представником інтересів дитини і відповідальним за її життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток.

Дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ) - це альтернативна форма державного утримання та виховання дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування. Це сім’я, яка добровільно за плату взяла на виховання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для забезпечення сімейним вихованням та спільним проживанням. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 дітей, враховуючи рідних дітей. Батьки-вихователі несуть обов’язки по вихованню та розвитку дітей, тотожні батьківським, вони є законними представниками своїх вихованців.

Ми нечасто замислюємося про долю дітей з інтернатів: зазвичай ці діти зовсім не пристосовані до самостійного життя, вони не вміють готувати їжу, робити покупки й розпоряджатися грошима. Вони не знають, ким хочуть стати, а якщо й знають, поняття не мають, як цього досягти. Вони просто не мають людини, якій могли б довіритися, висловити наболіле або почути пораду. Як показує статистика, виходячи з інтернату, 90% дітей не готові до самостійного життя: 50% з них здійснюють протиправні вчинки, 20% стають бездомними, 15% здійснюють спробу самогубства і лише 1% отримує вищу освіту.